Дошкільний
Навчальний
Заклад №30

Вид на корпус закладу
Вид на корпус закладу
Територія садочка
Дівчатка-писаночки
Наші вихованці
Дітки на прогулянці
Ранкова гімнастика

Ужгородської міської ради

Лічильник

ШАНОВНІ ВІДВІДУВАЧІ САЙТУ!

ВІДВІДАЙТЕ У ВІЛЬНИЙ ЧАС

БЕЗКОШТОВНУ ЕЛЕКТРОННУ БІБЛІОТЕКУ

ЗА АДРЕСАМИ:

bookLand.net.ua

ukrlib.com.ua

http://natalyagurkina.ucoz.ua/

http://www.nosiki.cv.ua/

abetka.ukrlife.org

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Батьки завжди люблять своїх дітей. Це аксіома. Але чи завжди ця любов сприяє розвитку позитивних якостей дитини? Чому діти часто сприймають дорослих (і, в першу чергу, батьків) негативно, не розуміють їх почуттів, їх справжнього ставлення? Як же потрібно любити своїх дітей, щоб не шкодити їх вихованню і створити умови для повноцінного розвитку особистості та її адаптації до життя?

1. Дитину потрібно приймати безумовно, такою як вона є, з притаманними їй як позитивними якостями, так і труднощами, недоліками. Батьки ніколи не повинні говорити маленькій дитині: «Буду любити тебе, якщо будеш слухняним, чемним, почнеш добре навчатися, станеш відповідальним тощо». Дитина повинна бути впевнена у батьківській любові та підтримці.

2. Не слід порівнювати свою дитину з іншими. Краще порівняти з самою собою: «Вчора ти робив це краще, значить ти можеш повторити це сьогодні.», «В цьому півріччі ти почав краще писати, читати, малювати, завтра ти зробиш це ще краще», «Ти багато чому навчився за останній тиждень!»

3. У сімейному вихованні слід якомога менше спиратися на деструктивні почуття: провину, страх, сором. Відчуття провини пригнічує і є чинником постійного стресу, що негативно впливає на здоров’я дитини. Страх послаблює активність, а сором різко знижує самооцінку. Вдаватися до актуалізації таких почуттів можна лише в окремих випадках, пояснюючи дитині, чому треба соромитися певних вчинків, чого варто боятися, чому іноді люди відчувають себе винними і що потрібно змінити у власній поведінці, щоб стала більш прийнятною.

4. Заохочуючи дитину, слід пам’ятати, що методи позивного стимулювання повинні бути різноманітними. Це може бути і словесна похвала, і сюрприз у виглядіподарунка, квитків до дитячого театру, цирку, довгоочікувана подорож, екскурсія, спільна творча діяльність, і багато іншого. Не можна прив’язувати дитину до конкретного заохочення (наприклад, регулярно давати гроші за успіхи унавчанні). Це може стати фактором невротизації особистості, особливо, коли заохочення перестане вдовольнятидитину.

5. У дитячому віці людина є емоційновразливою і потребує підтримки івідчуття захищеності. Якщо батьки використовують покарання, дитині завжди потрібно пояснювати, чому той чи інший вчинок не схвалюється ними, до чого може привести така поведінка, чим вона може зашкодити.

6. Слід пам’ятати, що покарання не повинно викликати фізичного болю та страждань, воно повинно бути адекватним самому вчинку, а не матеріальній шкоді, ним заподіяній.

7. Покарання слід вчасно відміняти, якщо дитина виправилась або прагне до цього. Відміна певної заборони (гуляти на вулиці, гратися в улюблені ігри, спілкуватися з друзями) сприймається як акт батьківської любові. Дитина починає розуміти, що батьки використовували покарання в її інтересах, щоб навчити її діяти та поводитися правильно.